Почуття гумору як необхідна для виживання риса характеру притаманна не всім індивідуумам. А шкода, скажу я вам.
Хтось пересипає жартами без усталі, дехто іронізує, інколи можна почути анекдоти з перцем або подивитись 95й квартал з насмішками на політичну тематику.
Важче, звісно, сміятись один з одного, дотримуючись екологічного спілкування.. не переходячи на відкрите глузування чи зневажливі образи.
Пік майстерності - вміння сміятись з самого себе публічно. Без страху втратити авторитет і показати себе в неприглядному вигляді.
Мені подобається жартувати, тримаючи серйозне обличчя. Тоді цікавий сам зміст анекдоту. Хоча акторська майстерність може викликати усмішку і без претензій автора на інтелктуальність, наприклад.
І немає кращої реакції на жарт, ніж павутиння промінців-зморщок в кутках оченят і веселих чортенят, що промовляють до тебе із вдячністю і розумінням.
Мало хто зможе заперечити, що вечір, проведений з книжкою Миколи Гоголя або Остапа Вишні в руках, пройде марно.
Тому я відправляюсь в містичний світ жартів, занурююсь в світ гумору українців про українців.
А ви зі мною?!?